Дихає Чорнобиль
нашими гріхами,
Дихає поволі,
майже вже затих…
Хмарою нависла
смерть його над нами
Хмарою печалі і
думок сумних.
Не чутно дитячих
тут щирих гомінок
І будинки всі
стоять давно вже опустілі
Місце це – як
дзеркало наших помилок
Дзеркало, де
все, нажаль, плачевно зрозуміле.
Дасюк Ірина, 8-а клас.